розкущений
РОЗКУ́ЩЕНИЙ, а, е. Який розрісся кущем (кущами), розкущився (перев. про посіви зернових культур).
Посіви пшениці увійшли в зиму добре розкущені (Хлібороб Укр., 3, 1970, 11);
Практика підтверджує, що добре розкущені й укорінені рослини менше терплять від несприятливих умов зимою (Колг. Укр., 6, 1957, 24);
*Образно. На небі ріденькі, ще не розкущені сходи зірок, на вулиці незрозуміла метушня, лайка, голосіння (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 603).
Словник української мови (СУМ-11)