розкіл

РОЗКІ́Л, ко́лу, ч.

1. с. г. Невелика трикутна загорожа для відбору овець, свиней і т. ін.

Щоб було зручно заганяти свиней на ваги, краще обладнати розкіл, тобто загороду у формі трикутника, вершина якого примикає до ваг (Свинар., 1956, 21).

2. Місце, в якому що-небудь розколене або розкололося: розщіп.

Значення в інших словниках

1. розкіл — розкі́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розкіл — -колу, ч. 1》 с. г. Невелика трикутна загорожа для відбору овець, свиней і т. ін. 2》 Місце, в якому що-небудь розколене або розкололося; розщіп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкіл — РОЗКІ́Л, ко́лу, ч. 1. с. г. Невелика трикутна загорожа для відбору овець, свиней і т. ін. Щоб було зручно заганяти свиней на ваги, краще обладнати розкіл, тобто загороду у формі трикутника, вершина якого примикає до ваг (з навч. літ.). 2. Місце, в якому що-небудь розколене або розкололося: розщіп.  Словник української мови у 20 томах
4. розкіл — РО́ЗЩІП (місце, у якому що-небудь розщеплене, розколоте), РО́ЗКІЛ. Йому піднесли розщеплений ціпок із застромленим у розщепі мідяком (З. Тулуб); Розкіл у гілці.  Словник синонімів української мови