розлемішений
РОЗЛЕМІ́ШЕНИЙ, а, е, розм. Розгрузлий, розмоклий (про дорогу, грунт і т. ін.).
Розлемішена дорога заджвакала [зачавкала] йому вслід, ніби за ним хтось гнався (Гончар, Новели, 1954, 72);
Після погожих сонячних днів підуть нудні, обложні дощі.. І розлемішена, нікудишня дорога, і чорна, як смола, земля зливаються в якусь суцільну твань (Рад. Укр., 16.II 1962, 3).
Словник української мови (СУМ-11)