розмах
РО́ЗМАХ, у, ч.
1. Дія за знач. розмахну́ти, розма́хувати і розмахну́тися, розма́хуватися.
Внизу [на конверті], під виведеною одним розмахом дугою, було дописано: «Від Ладнова» (Мик., II, 1957, 488);
Горбоносий Мішель подавав руку широким розмахом — по-дружньому (Смолич, V, 1959, 622);
Високо плаває самітний орел, широкими розмахами крил здіймається вгору (Фр., V, 1951, 8).
З (із) [усьо́го] ро́змаху; З ро́змахом:
а) з силою, розмахнувшись, замахнувшись.
Він підскочив до саней і з розмаху вгатив сокиру в рожен (Стельмах, Хліб.., 1959, 79);
— Ой, як же ви мене перелякали! — Ухопила його за ліву руку і з розмахом ударила межи плечі (Март., Тв., 1954, 273);
Лукія вишарпнула передавач у нього з рук і з усього розмаху трахнула об підлогу (Гончар, Тронка, 1963, 108);
б) з розгону.
Вдоволений Сивенко зажмурює очі, сміється і з розмаху сідає на місце (Вас., І, 1959, 151);
Гість з розмаху потонув у м’якому кріслі (Хижняк, Килимок, 1961, 32).
2. Величина відхилення чого-небудь від положення рівноваги; амплітуда коливань.
Розмах маятника.
3. Відстань між краями, крайніми точками чого-небудь розправленого, розгорнутого, розкинутого на боки і т. ін.
Здоровенний, із сажневим розмахом крил, степовий хижацюга [орел] другий рік уже нудився в цій клітці (Гончар, II, 1959, 31).
4. перен. Широкий простір, на якому що-небудь розкинулося; широчінь.
Після карпатських пейзажів, де стиснуті шапки гір зменшують віддаль неба од землі, вражає і розмах засніженої рівнини, і голуба височінь (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 136);
Довго ще зовсім непорушно стоїть перед Москвою вкрай схвильована Галина Горленко, неспроможна відірватись від цієї величі, цього розмаху й широчіні (Крот., Сини.., 1948, 8).
5. перен. Широта й різноманітність у виявленні чого-небудь.
Гарно задумані, написані з великим розмахом, з прекрасними деталями, вони [повісті] часто не задовольняють читача (Коцюб., III, 1956, 40);
[Василь:] Шпиця людина непогана, але нема в нього розмаху… (Зар., Антеї, 1962, 22);
// Великий обсяг, масштабність у виявленні або протіканні чого-небудь; бурхливий розвиток чогось.
Все тріщить, руйнується, гоготить в нечуваній за розмахом катастрофі (Гончар, III, 1959, 246);
Небувалого розмаху досягла в Радянському Союзі справа видання творів Шевченка (Рильський, III, 1955, 261);
В суворі дні війни справді всенародного розмаху набрав партизанський рух (Ком. Укр., 10, 1964, 14).
Словник української мови (СУМ-11)