розмахувати

РОЗМА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. неперех., чим і без додатка. Робити поривчасті махові рухи чим-небудь.

У воротях свого двору догнала Горпина Якова, що ішов похнюпившись, і Свирида, що, розмахуючи, щось розказував йому (Мирний, І, 1954, 266);

Михайло розмахував косою, гострив її, не даючи собі спочинку. Парубок хотів здивувати цю молоду жінку доброю роботою (Томч., Жменяки, 1964, 114).

2. перех. і неперех. Широко розводити, розкидати в боки (руки, крила і т. ін.).

Він знов розмахнув дужими руками, немов збираючись розбивати ними скали (Фр., II, 1950, 8);

Розмахнув [Віталик] руки, і вона просто в обійми падає йому (Гончар, Тронка, 1963, 160).

3. перех., розм. Різким рухом відводити вбік, піднімати руку або якийсь предмет (перев. для удару, кидка).

Тато розмахнув бартку і вдарив плазом комусь по чолі (Коцюб., II, 1955, 311).

Значення в інших словниках

1. розмахувати — розма́хувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розмахувати — -ую, -уєш, недок., розмахнути, -ну, -неш, док. 1》 неперех., чим і без додатка.Робити поривчасті махові рухи чим-небудь. 2》 перех. і неперех. Широко розводити, розкидати в різні боки (руки, крила і т. ін.). 3》 перех., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розмахувати — РОЗМА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. чим і без дод. Робити поривчасті махові рухи чим-небудь. У воротях свого двору догнала Горпина Якова, що ішов похнюпившись, і Свирида, що, розмахуючи, щось розказував йому (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
4. розмахувати — розма́хувати кулака́ми (пі́сля бі́йки). Доводити, говорити, відстоювати і т. ін. що-небудь, коли вже пізно. (Ольга:) Тепер треба подумати про те, щоб підправити господарство, а розмахувати кулаками після бійки — чи варто? (І.  Фразеологічний словник української мови
5. розмахувати — Розмахувати, -хую, -єш сов. в. розмаха́ти, -ха́ю, -єш, гл. 1) Размахивать, размахать, махая раскачать. Еней чим дуж спис розмахав. Котл. Кн. Розмахував руками. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка