розмаяний
РОЗМА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розма́яти.
Дівчина, задихана, з розмаяним од довгого й швидкого бігу волоссям, вискочила перед пожежу… (Гр., II, 1963, 306);
На трибуні, під розмаяними вітром.. прапорами, лунає заклик оратора (Довж., І, 1958, 44);
Військовий кидає мішка на пісок, пригортає її [жінку] за плечі і тією ж рукою мовчки гладить її чорне, розмаяне волосся (Коз., Сальвія, 1959, 47).
Словник української мови (СУМ-11)