розмаяний
РОЗМА́ЯНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розма́яти.
Дівчина, задихана, з розмаяним од довгого й швидкого бігу волоссям, вискочила перед пожежу... (Б. Грінченко);
На трибуні, під розмаяними вітром .. прапорами, лунає заклик оратора (О. Довженко);
// у знач. прикм.
Військовий кидає мішка на пісок, пригортає її [жінку] за плечі і тією ж рукою мовчки гладить її чорне, розмаяне волосся (В. Козаченко);
Дядько Сава пучками торкає розмаяні ковильні вуса, крадькома торкається очей, наче витираючи черству сльозу (Є. Гуцало);
З розмаяними косами, в вінку з конвалій бігла вона (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)