розмежований

РОЗМЕЖО́ВАНИЙ, а, е. Діснр. пас. мин. ч. до розмежува́ти.

Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря — слов’янськая земля (Шевч., І, 1963, 142);

«Гарт» і «Плуг» розмежують свою роботу приблизно по тій лінії, по якій розмежована робота профспілок і комнезамів (Еллан, II, 1958, 130).

Значення в інших словниках

1. розмежований — розмежо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розмежований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розмежувати. || розмежовано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розмежований — РОЗМЕЖО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розмежува́ти. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря – слов'янськая земля (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. розмежований — Розмежо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)