розмежований
РОЗМЕЖО́ВАНИЙ, а, е. Діснр. пас. мин. ч. до розмежува́ти.
Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря — слов’янськая земля (Шевч., І, 1963, 142);
«Гарт» і «Плуг» розмежують свою роботу приблизно по тій лінії, по якій розмежована робота профспілок і комнезамів (Еллан, II, 1958, 130).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розмежований — розмежо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розмежований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розмежувати. || розмежовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмежований — РОЗМЕЖО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розмежува́ти. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря – слов'янськая земля (Т. Словник української мови у 20 томах
- розмежований — Розмежо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)