1. Словник української мови у 20 томах

розмежований

РОЗМЕЖО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розмежува́ти.

Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря – слов'янськая земля (Т. Шевченко);

“Гарт” і “Плуг” розмежують свою роботу приблизно по тій лінії, по якій розмежована робота профспілок і комнезамів (В. Еллан-Блакитний);

Круг ділання старшинської ради не був докладно означений, не було розмежоване відношення її до гетьмана і гетьмана до неї (Б. Лепкий);

// у знач. прикм.

Виднілись розмежовані ділянки землі.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмежований — розмежо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розмежований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розмежувати. || розмежовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розмежований — Розмежо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розмежований — РОЗМЕЖО́ВАНИЙ, а, е. Діснр. пас. мин. ч. до розмежува́ти. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря — слов’янськая земля (Шевч. Словник української мови в 11 томах