розмовитися
РОЗМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розмо́вляться; док., заст.
1. Порозмовляти.
— Жінко! — каже Павло,— люба моя, кохана! подивись на мене, розмовся зо мною! (Вовчок, І, 1955, 168);
// Порозумітися.
Він навіть встиг розмовитися з литвином, що поганенько говорив по-російськи (Ірчан, II, 1958, 271).
2. Розговоритися.
Ми розмовились про з’їзд, про реферати (Драг., II, 1970, 238).
Словник української мови (СУМ-11)