розмітник

РОЗМІ́ТНИК, а, ч. Робітник, фахівець з розмічання.

Розмітнику Пахомову порадили оволодіти ще однією професією (Автом., Щастя .., 1959, 82);

Незабаром після війни почав [Романченко] працювати .. стругальником, потім, фрезерувальником, розмітником (Роб. газ., 20.I 1966, 1).

Значення в інших словниках

1. розмітник — розмі́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розмітник — -а, ч. Робітник, фахівець із розмічання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розмітник — РОЗМІ́ТНИК, а, ч. Робітник, фахівець з розмічання. Розмітнику Пахомову порадили оволодіти ще однією професією (П. Автомонов); Незабаром після війни почав [Романченко] працювати .. стругальником, потім, фрезерувальником, розмітником (з газ.).  Словник української мови у 20 томах