розм’яклий
РОЗМ’Я́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розм’я́кнути.
Олекса зійшов з стежки і городом, грузнучи по самі кісточки в розм’яклій землі, пішов додому (Мушк., Серце.., 1962, 167);
Ступаючи розм’яклими, непевними ногами, Сидоренко вийшов у коридор (Собко, Звич. життя, 1957, 247);
Марія ніяково дивиться на розм’яклу постать Євдокима і рівно іде вперед (Стельмах, І, 1962, 225);
Всі зрозуміли, що зараз почують якусь радісну звістку. Вона тремтіла в теплому, розм’яклому погляді санітара. — Ясногорська повернулась! — гукнув Шовкун (Гончар, III, 1959, 391).
Словник української мови (СУМ-11)