рознарядка
РОЗНАРЯ́ДКА, и, ж.
1. Плановий розподіл кого-, чого-небудь;
// Документ, що містить розпорядження про такий розподіл.
— МТС одержує ці машини по рознарядці, безкоштовно (Автом., Щастя.., 1959, 87);
— Є рознарядка губернського комітету незаможних селян. — Невже на хліб? — здивувався Полікарп (Стельмах, II, 1962, 361).
2. Документ, розпорядження про виконання яких-небудь робіт.
У.. конторі колгоспу журиться над рознарядкою завтрашньої праці голова Василь Петрюк з бригадирами (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 78).
Словник української мови (СУМ-11)