рознарядка
РОЗНАРЯ́ДКА, и, ж.
1. Плановий розподіл кого-, чого-небудь;
// Документ, що містить розпорядження про такий розподіл.
— МТС одержує ці машини по рознарядці, безкоштовно (Автом., Щастя.., 1959, 87);
— Є рознарядка губернського комітету незаможних селян. — Невже на хліб? — здивувався Полікарп (Стельмах, II, 1962, 361).
2. Документ, розпорядження про виконання яких-небудь робіт.
У.. конторі колгоспу журиться над рознарядкою завтрашньої праці голова Василь Петрюк з бригадирами (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 78).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рознарядка — рознаря́дка 1 іменник жіночого роду розподіл рознаря́дка 2 іменник жіночого роду документ Орфографічний словник української мови
- рознарядка — -и, ж. 1》 Плановий розподіл кого-, чого-небудь. || Документ, що містить розпорядження про такий розподіл. 2》 Документ, розпорядження про виконання яких-небудь робіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рознарядка — РОЗНАРЯ́ДКА, и, ж. 1. Плановий розподіл кого-, чого-небудь. Економічну основу суспільства на початку перехідного періоду складає тотально-державна власність на засоби виробництва, а не приватна власність. Словник української мови у 20 томах
- рознарядка — рос. разнарядка 1. Заявка на ресурси, яка містить вказівку про необхідність і спосіб розподілу загального ресурсу на частини і види, що адресуються різним одержувачам. Eкономічна енциклопедія