рознарядка

РОЗНАРЯ́ДКА, и, ж.

1. Плановий розподіл кого-, чого-небудь.

Економічну основу суспільства на початку перехідного періоду складає тотально-державна власність на засоби виробництва, а не приватна власність. Товарне виробництво, за ринковими критеріями, є практично відсутнім (продукція виробляється не на продаж, а для прямого постачання за рознарядкою центру) (з наук. літ.);

Хлібозаготівлі та золотозаготівлі відбувалися за принципом рознарядки, які вирізнялися небувалим цинізмом та зухвальством конкретних виконавців цього ганебного для нормальних країн дійства (із журн.);

// Документ, що містить розпорядження про такий розподіл.

– МТС одержує ці машини по рознарядці, безкоштовно (П. Автомонов);

– Є рознарядка губернського комітету незаможних селян. – Невже на хліб? – здивувався Полікарп (М. Стельмах);

// рідко. Засідання, на якому відбувається такий розподіл.

Після того вечора не злюбив Гука молодий агроном. Завжди зчіплювався з ним на будь-яких нарадах, на рознарядках, на засіданні правління (О. Бердник).

2. Документ, розпорядження про виконання яких-небудь робіт.

У .. конторі .. журиться над рознарядкою завтрашньої праці голова Василь Петрюк з бригадирами (В. Бабляк).