рознесений

РОЗНЕ́СЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до рознести́.

То не була ненароком пущена чутка [про волю], перехоплена лакеями від своїх панів і рознесена двірнею по селах,— то була явна оголоска на.. увесь світ (Мирний, III, 1954, 185);

— Гарну маєш вавку,— підійшовши до гурту, заговорив.. Гладун і, нахилившись, помацав рознесену ногу (Гончар, Людина.., 1960, 91).

Значення в інших словниках

1. рознесений — розне́сений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. рознесений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до рознести. || рознесено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рознесений — РОЗНЕ́СЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до рознести́. То не була ненароком пущена чутка [про волю], перехоплена лакеями від своїх панів і рознесена двірнею по селах, – то була явна оголоска на .. увесь світ (Панас Мирний); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах