розніжений

РОЗНІ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розні́жити.

З якогось закапелка виліз кіт, ткнувся Лаврінові в коліна і, розніжений теплом і запахом м’яса, голосно замуркотів (Донч., III, 1956, 126);

Куди це так рано? — кволим і розніженим зі сну голосом запитала Юля (Тют., Вир, 1964, 225).

2. у знач. прикм., перен., розм. Який розніжився, став дуже чутливим до труднощів, нездатним витримувати велике фізичне або моральне напруження.

Розніжені яничари погано переносили похід (Тулуб, Людолови, II, 1957, 523).

3. у знач. прикм., рідко. Який виражає ніжність.

Розніжені очі.

Значення в інших словниках

1. розніжений — розні́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розніжений — див. слабодухий  Словник синонімів Вусика
3. розніжений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розніжити. 2》 у знач. прикм., перен., розм. Який розніжився, став дуже чутливим до труднощів, нездатним витримувати велике фізичне або моральне напруження. 3》 у знач. прикм., рідко. Який виражає ніжність. Розніжені очі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розніжений — РОЗНІ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розні́жити. Хіба ж тобі не дивне в нас Розніжене в воді і викупане небо? (П. Куліш); З якогось закапелка виліз кіт, ткнувся Лаврінові в коліна і, розніжений теплом і запахом м'яса, голосно замуркотів (О.  Словник української мови у 20 томах
5. розніжений — РОЗЧУ́ЛЕНИЙ (приємно схвильований), РОЗЖАЛО́БЛЕНИЙ, РОЗНІ́ЖЕНИЙ. Дідусь схопив руку старшого лейтенанта, гаряче тиснув її... Розчулений офіцер не знав, що сказати (Ю. Збанацький); Він обняв її, мов мати обіймає розжалоблену дитину (Юліан Опільський). — Пор. звору́шений.  Словник синонімів української мови