розніжений
РОЗНІ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розні́жити.
Хіба ж тобі не дивне в нас Розніжене в воді і викупане небо? (П. Куліш);
З якогось закапелка виліз кіт, ткнувся Лаврінові в коліна і, розніжений теплом і запахом м'яса, голосно замуркотів (О. Донченко);
Куди це так рано? – кволим і розніженим зі сну голосом запитала Юля (Григорій Тютюнник).
2. у знач. прикм. Який розніжився (у 1 знач.); якого розніжили.
Розніжена дитина;
// перен.
Любила вона [Інна] більше осінь, аніж спечне, розніжене літо (В. Дрозд).
3. у знач. прикм., розм. Який розніжився, розслабився; нездатний витримувати велике фізичне або моральне напруження.
Розніжені яничари погано переносили похід (З. Тулуб).
4. у знач. прикм., рідко. Який виражає ніжність.
Розніжені очі.
Словник української мови (СУМ-20)