розніжено
РОЗНІ́ЖЕНО. Присл. до розні́жений 2, 3.
Краплі дощу дріботіли йому по картузику, потрапляючи іноді й за шию, від чого Хома розніжено повискував (Тют., Вир, 1964, 84);
Співуха і жартівниця Ксеня розніжено завела руки за потилицю (Вол., Місячне срібло, 1961, 250);
*Образно. Ліниво похлюпує [море] об камінь хвильками, полощеться тихо, сонно, розніжено (Збан., Мор. чайка, 1959, 13).
Словник української мови (СУМ-11)