розпиляти
РОЗПИЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і РОЗПИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗПИЛИ́ТИ, пилю́, пи́лиш, док., перех. Розсіювати, розносити що-небудь у повітрі найдріб-нішими частинками, пилом.
З «великої скрині» Мотрю обдає.. дивний мішаний запах часу.. і речей, що колись жили, сміялись і розпилювали пахощі довкола себе… (Вільде, На порозі, 1955, 19);
Гербіциди розпилюють з садових або ранцевих обприскувачів (Хлібороб Укр., II, 1963, 17);
Дядько діставав совок борошна й сипав йому в торбину, боячись розпилити хоч одну порошинку (Мик., II, 1957, 85).
РОЗПИЛЯ́ТИ² див. розпи́лювати².
розпиля́тися¹, я́ється і РОЗПИ́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗПИЛИ́ТИСЯ, пи́литься, док.
1. Розсіюватися, розноситися в повітрі найдрібнішими частинками, пилом.
Властивість торфових грунтів розпилюватися вимагає спеціальних прийомів обробітку торфовищ (Вісник АН, 6, 1957, 28).
2. тільки недок. Пас. до розпиля́ти¹, розпи́лювати¹.
Конюшина — перехреснозапильник. Пилок у неї важкий і липкий, вітром не розпилюється (Колг. Укр., 5, 1958, 28).
РОЗПИЛЯ́ТИСЯ² див. розпи́люватися².
Словник української мови (СУМ-11)