розпитий
РОЗПИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпи́ти.
2. у знач. прикм., рідко. Який розпився, став п’яницею.
Знала небога, що вийди вона за котрого з тих розпитих панків, ..то й тої глуші і того мізерного господарства у неї не стане (Фр., III, 1950, 440).
Словник української мови (СУМ-11)