розпитий

розпи́тий

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпити.

|| розпито, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм., рідко.Який розпився, став п'яницею.

Значення в інших словниках

1. розпитий — розпи́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпитий — див. п'яниця  Словник синонімів Вусика
3. розпитий — РОЗПИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розпи́ти. Вони не розмовляли і не кричали. Мабуть, у їх [них] не було сили на це, бо кожного тіло було роздуте і розпите. Сорочки в них були чорні від непрання (Т. Осьмачка). 2. у знач. прикм., рідко.  Словник української мови у 20 томах
4. розпитий — РОЗПИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпи́ти. 2. у знач. прикм., рідко. Який розпився, став п’яницею. Знала небога, що вийди вона за котрого з тих розпитих панків, ..то й тої глуші і того мізерного господарства у неї не стане (Фр., III, 1950, 440).  Словник української мови в 11 томах