розпиячитися
РОЗПИЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Почати дуже, нестримно пиячити.
— Слухай-но ти, Грицю (панотець кождому тикав), питаюся я тебе, чого ти розпиячився? (Март., Тв., 1954, 63);
Клопотів їй вистачає. Якщо чоловік розпиячився, то жінка біжить із скаргою найперше до неї (Гончар, Тронка, 1963, 83).
Словник української мови (СУМ-11)