розпластувати
РОЗПЛА́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛАСТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Класти пластом, навзнак або на груди, обличчям донизу.
Засуджених роздягають [гайдуки] і розпластують на лавах у челядницькій (Бурл., О. Вересай, 1959, 108).
2. Широко розставляти, розводити в боки, сторони (руки, крила).
Досить Софійці наблизитися, як він [гусак] відразу ж витягає шию, розпластує довгі крила (Дім., Ідол, 1961, 6);
Заячав мій лебідь білий, Вгору голову підняв, Стріпонувся і без сили В хвилях крила розпластав (Щог., Поезії, 1958, 446);
— Гайда до компанії! — розпластав короткопалі руки Масло і потягнув хлопців у їдальню (Хижняк, Невгамовна, 1961, 162);
// перев. док. Широко, вільно розкинути в різні боки (гілки, листя і т. ін.).
Ялина впала, розпластавши гілля, мов руки, і глибоко пірнула в сніг (Епік, Тв., 1958, 166);
// Розправляти що-небудь згорнуте, складене.
Швидко перебігши вулицю, обмазав [Володя] стовп клейстером і одним махом розпластав на ньому листок (Петльов., Хотинці, 1949, 21).
Словник української мови (СУМ-11)