розпластувати
РОЗПЛА́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛАСТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. кого. Класти пластом, навзнак або на груди, обличчям донизу.
Засуджених роздягають [гайдуки] і розпластують на лавах у челядницькій (Ф. Бурлака).
2. що. Широко розставляти, розводити в боки, сторони (руки, крила).
Досить Софійці наблизитися, як він [гусак] відразу ж витягає шию, розпластує довгі крила (А. Дімаров);
Заячав мій лебідь білий, Вгору голову підняв, Стріпонувся і без сили В хвилях крила розпластав (Я. Щоголів);
– Гайда до компанії! – розпластав короткопалі руки Масло і потягнув хлопців у їдальню (А. Хижняк);
// перев. док. Широко, вільно розкинути в різні боки (гілки, листя і т. ін.).
Ялина впала, розпластавши гілля, мов руки, і глибоко пірнула в сніг (Г. Епік);
// Розправляти що-небудь згорнуте, складене.
Швидко перебігши вулицю, обмазав [Володя] стовп клейстером і одним махом розпластав на ньому листок (В. Петльований).
Словник української мови (СУМ-20)