розпластуватися

РОЗПЛА́СТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЛАСТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Лягати пластом, навзнак або на груди, обличчям донизу.

Біль пронизує все його тіло, мов електричним струмом. І він безсило, як підстрелений птах, розпластується на килимі (Д. Ткач);

Павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату (О. Стороженко);

Мати без тями розпласталась посеред двору, біля неї верещала малеча (В. Дрозд);

// перен., розм. Запобігати перед ким-небудь, підлещуватися до когось.

Він начальство, мов жердину Чорна гусінь обвива, Розпластається, розтане, завертиться, мов юла (С. Воскрекасенко);

// Широко простягатися, займати великий простір.

Широкий степ в міжріччі Дінця і Оскола! На схід, на південь і на північ він розпластався величезними масивами (П. Автомонов).

2. Розходячись, стелитися над землею (про дим, хмари і т. ін.).

Хмара густішала, розпласталася на все небо (К. Гордієнко);

Важкий дим чорним крилом розпластався над заставою (Ю. Збанацький);

* Образно. Над містом розпластався синій вечір, лягали вже лякливі вечірні сутінки (Г. Епік).

3. розм. Витягуватися в стрімкому русі (перев. про коней).

Ошелешені коні, розпластавшись, витягнувши тіла, скажено мчали вперед (В. Козаченко).

Словник української мови (СУМ-20)