розплата

РОЗПЛА́ТА, и, ж.

1. Плата, винагорода за що-небудь.

[Другий левіт:] Мене послав начальник до рахунків. Майстрам гарамським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Леся Українка).

2. перен. Те саме, що відпла́та.

За кров і крик дітей уже гримить розплата .. Тікають вороги, гудуть у спину ката удари батарей (В. Сосюра);

Приходить грізний час розплати. Собі могилу кат знайде! (І. Гончаренко);

Засмутилася, зажурилася й наша Оксана. Минуло недовге кохання, і наступив час гіркої розплати (Л. Яновська);

Я знаю майже напевно, що він обікрав моїх друзів, зробив нещасною мою матір .. І, сповнений рішучості, рішучості я подався до нього на розплату (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. розплата — розпла́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розплата — (за працю) ПЛАТА, платня, винагорода; П. відплата, ПОМСТА, покара.  Словник синонімів Караванського
3. розплата — див. кара  Словник синонімів Вусика
4. розплата — -и, ж. 1》 Плата, винагорода за що-небудь. 2》 перен. Те саме, що відплата.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розплата — ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь).  Словник синонімів української мови
6. розплата — Розпла́та, -ти, -ті; -пла́ти, -пла́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розплата — РОЗПЛА́ТА, и, ж. 1. Плата, винагорода за що-небудь. [Другий левіт:] Мене послав начальник до рахунків. Майстрам гарамським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Л. Укр., II, 1951, 132). 2. перен. Те саме, що відпла́та.  Словник української мови в 11 томах