Значення в інших словниках
-
розплата —
розпла́та іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
розплата —
(за працю) ПЛАТА, платня, винагорода; П. відплата, ПОМСТА, покара.
Словник синонімів Караванського
-
розплата —
-и, ж. 1》 Плата, винагорода за що-небудь. 2》 перен. Те саме, що відплата.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розплата —
РОЗПЛА́ТА, и, ж. 1. Плата, винагорода за що-небудь. [Другий левіт:] Мене послав начальник до рахунків. Майстрам гарамським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Леся Українка). 2. перен. Те саме, що відпла́та.
Словник української мови у 20 томах
-
розплата —
ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь).
Словник синонімів української мови
-
розплата —
Розпла́та, -ти, -ті; -пла́ти, -пла́т
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
розплата —
РОЗПЛА́ТА, и, ж. 1. Плата, винагорода за що-небудь. [Другий левіт:] Мене послав начальник до рахунків. Майстрам гарамським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Л. Укр., II, 1951, 132). 2. перен. Те саме, що відпла́та.
Словник української мови в 11 томах