розпорошуватися
РОЗПОРО́ШУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗПОРОШИ́ТИСЯ, ро́шиться, док.
1. Перетворюватися на пил, порох (про землю і т. ін.).
Гинуть люди, гинуть міста, навіть камінь розпорошується (Загреб., Диво, 1968, 434).
2. Розсіюватися сильним струменем (про рідину, порошок).
3. Дроблячись, розподіляючись на маленькі частки, розташовуватися в різних місцях, відокремлюватися одне від одного.
Радив він дружно за нове життя братись, а не розпорошуватись поодинці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 159);
Броня робітничих підлітків не тільки вдержала на виробництві і не дала розпорошитись 15 000 підлітків, але й забезпечила можливість нормального розвитку школи робітничої молоді (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 200);
// перен. Розсіюватися, направляючись одночасно на різні об’єкти (про увагу, енергію);
// перен. Розвіюватися, зникати (про сум, гнітючі думки і т. ін.).
Тривога за Лебедя не давала розпорошуватись думкам (Баш, Надія, 1960, 235);
// розм. Розбігатися.
Набігали татарські войовники і розпорошувалися під щільними пострілами горян (Літ. Укр., 22.VI 1971, 4).
4. тільки недок. Пас. до розпоро́шувати.
Словник української мови (СУМ-11)