розпорошуватися
РОЗПОРО́ШУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗПОРОШИ́ТИСЯ, ро́шиться, док.
1. Перетворюватися на пил, порох (про землю і т. ін.).
Гинуть люди, гинуть міста, навіть камінь розпорошується (П. Загребельний).
2. Розсіюватися сильним струменем (про рідину, порошок).
3. Дроблячись, розподіляючись на маленькі частки, розташовуватися в різних місцях, відокремлюватися одне від одного.
Радив він дружно за нове життя братись, а не розпорошуватись поодинці (І. Цюпа);
Усусуси [українські січові стрільці] .. потім розпорошилися, і деякі курені дійшли до Кам'янця і Чернівців (Р. Іваничук);
Броня робітничих підлітків не тільки вдержала на виробництві і не дала розпорошитись 15 000 підлітків, але й забезпечила можливість нормального розвитку школи робітничої молоді (з публіц. літ.);
// перен. Розсіюватися, направляючись одночасно на різні об'єкти (про увагу, енергію).
Перший закон термодинаміки: ніщо не знищується (який стосується всіх видів матерії та енергії), а все тільки розсіюється, розпорошується у Всесвіті (другий закон термодинаміки), отруюючи, знищуючи навкруги все, що необхідно для життя всього живого на Землі. А як можна збагнути небезпеку цього, коли бракує фундаментальних знань (з наук. літ.);
// перен. Розвіюватися, зникати (про сум, гнітючі думки і т. ін.).
Тривога за Лебедя не давала розпорошуватись думкам (Яків Баш);
// розм. Розбігатися.
Набігали татарські войовники і розпорошувалися під щільними пострілами горян (з газ.);
Коли загримали засуви, юрба від дверей розпорошилася так, наче її й не було. Двері відчинилися (І. Багряний).
4. тільки недок. Пас. до розпоро́шувати.
Словник української мови (СУМ-20)