розпорошуватися

РОЗПОРО́ШУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗПОРОШИ́ТИСЯ, ро́шиться, док.

1. Перетворюватися на пил, порох (про землю і т. ін.).

Гинуть люди, гинуть міста, навіть камінь розпорошується (П. Загребельний).

2. Розсіюватися сильним струменем (про рідину, порошок).

3. Дроблячись, розподіляючись на маленькі частки, розташовуватися в різних місцях, відокремлюватися одне від одного.

Радив він дружно за нове життя братись, а не розпорошуватись поодинці (І. Цюпа);

Усусуси [українські січові стрільці] .. потім розпорошилися, і деякі курені дійшли до Кам'янця і Чернівців (Р. Іваничук);

Броня робітничих підлітків не тільки вдержала на виробництві і не дала розпорошитись 15 000 підлітків, але й забезпечила можливість нормального розвитку школи робітничої молоді (з публіц. літ.);

// перен. Розсіюватися, направляючись одночасно на різні об'єкти (про увагу, енергію).

Перший закон термодинаміки: ніщо не знищується (який стосується всіх видів матерії та енергії), а все тільки розсіюється, розпорошується у Всесвіті (другий закон термодинаміки), отруюючи, знищуючи навкруги все, що необхідно для життя всього живого на Землі. А як можна збагнути небезпеку цього, коли бракує фундаментальних знань (з наук. літ.);

// перен. Розвіюватися, зникати (про сум, гнітючі думки і т. ін.).

Тривога за Лебедя не давала розпорошуватись думкам (Яків Баш);

// розм. Розбігатися.

Набігали татарські войовники і розпорошувалися під щільними пострілами горян (з газ.);

Коли загримали засуви, юрба від дверей розпорошилася так, наче її й не було. Двері відчинилися (І. Багряний).

4. тільки недок. Пас. до розпоро́шувати.