розправлений

РОЗПРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпра́вити¹.

Здорові саджанці [троянди].. висаджують у викопані ямки, стежачи за тим, щоб коріння було добре розправлене (Ол. та ефір. культ., 1956, 313);

// У знач. прикм.

Петро.. тримає її [ластівку] за розправлені крила (Юхвід, Оля, 1959, 35).

Значення в інших словниках

1. розправлений — розпра́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розправлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розправити I. || розправлено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розправлений — РОЗПРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розпра́вити¹. Здорові саджанці [троянди] .. висаджують у викопані ямки, стежачи за тим, щоб коріння було добре розправлене (з наук. літ.); // у знач. прикм. Петро .. тримає її [ластівку] за розправлені крила (Л.  Словник української мови у 20 томах