розпухлий

РОЗПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розпу́хнути.

Шевченко показав лікареві.. свої набряклі ноги з розпухлими від ревматизму суглобами (Тулуб, В степу.., 1964, 224);

Тадей Станіславович розгортає розпухлий від часу щоденник (Стельмах, І, 1962, 12);

// У знач. прикм.

План для Сафарова — це не сухі колони цифр, не розпухла папка з паперами (Донч., II, 1956, 93).

Значення в інших словниках

1. розпухлий — розпу́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпухлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до розпухнути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпухлий — РОЗПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до розпу́хнути. Шевченко показав лікареві .. свої набряклі ноги з розпухлими від ревматизму суглобами (З. Тулуб); Тадей Станіславович розгортає розпухлий від часу щоденник (М. Стельмах); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. розпухлий — ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом).  Словник синонімів української мови
5. розпухлий — Розпу́хлий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)