розпір —
ро́зпір іменник чоловічого роду рідко
Орфографічний словник української мови
розпір —
-пору, ч., рідко. Те саме, що розпірка I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розпір —
РО́ЗПІР, пору, ч., рідко. 1. Те саме, що ро́зпірка¹. Бокові нефи споруди перекриті чвертьциркульним склепінням, що відіграють деякою мірою роль аркбутанів, які частково переносять розпір від бані на підпружні арки та зовнішні стіни...
Словник української мови у 20 томах
розпір —
Горизонтальне зусилля, що виникає у склепінчастій конструкції при клинчастому муруванні.
Архітектура і монументальне мистецтво