розроїтися
РОЗРОЇ́ТИСЯ, ї́ться, док., розм. Утворитися (про нові рої бджіл).
Раз наймит піймав у садочку ройка, так з того одного розроїлось колодок з тридцять (Стор., І, 1957, 58);
// перен. Розплодитися, розмножитися, з’явитися у великій кількості (перев. про людей).
Оце ж тії шукачі й слідці розроїлися скрізь купами, шукаючи та висліджуючи [отамана] (Вовчок, І, 1955, 361).
Словник української мови (СУМ-11)