розроїтися
РОЗРОЇ́ТИСЯ, ї́ться, док., розм.
Утворитися (про нові рої бджіл).
Раз наймит піймав у садочку ройка, так з того одного розроїлось колодок з тридцять (О. Стороженко);
// перен. Розплодитися, розмножитися, з'явитися у великій кількості (перев. про людей).
Оце ж тії шукачі й слідці розроїлися скрізь купами, шукаючи та висліджуючи [отамана] (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)