розруб
РО́ЗРУ́Б, у, ч.
1. Дія за знач. розруба́ти, розру́бувати 1.
Тепер розруб жорсткого шкіртовару і виготовлення деталей низу, кроєння верху і пошиття заготовок централізовано на головному підприємстві [фірми “Прогрес”] (з газ.).
2. Місце, по якому розрубано що-небудь;
// перен. Проміжок між чим-небудь.
В наступну мить тінь трапила в розруб між вербами, й Мокій розпізнав чіткі обриси галери (Ю. Мушкетик).
3. перен. Припинення дії, прояву чого-небудь.
Він не нагадував Сіркові про давню обопільну приязнь, а також про пізніший розруб, мабуть розумів, що вияснення причин одразу розведе їх по різних дорогах (Ю. Мушкетик).
4. заст. Розподіл.
– Коли на вас накладуть будь-який податок, ви самі повинні зробити розруб між майстрами – по-справедливому (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)