розруб

РО́ЗРУ́Б, у, ч.

1. Дія за знач. розруба́ти, розру́бувати 1.

Тепер розруб жорсткого шкіртовару і виготовлення деталей низу, кроєння верху і пошиття заготовок централізовано на головному підприємстві [фірми “Прогрес”] (з газ.).

2. Місце, по якому розрубано що-небудь;

// перен. Проміжок між чим-небудь.

В наступну мить тінь трапила в розруб між вербами, й Мокій розпізнав чіткі обриси галери (Ю. Мушкетик).

3. перен. Припинення дії, прояву чого-небудь.

Він не нагадував Сіркові про давню обопільну приязнь, а також про пізніший розруб, мабуть розумів, що вияснення причин одразу розведе їх по різних дорогах (Ю. Мушкетик).

4. заст. Розподіл.

– Коли на вас накладуть будь-який податок, ви самі повинні зробити розруб між майстрами – по-справедливому (З. Тулуб).