1. Словник української мови в 11 томах

розруб

РО́ЗРУ́Б, у, ч.

1. Дія за знач. розруба́ти, розру́бувати 1.

Тепер розруб жорсткого шкіртовару і виготовлення деталей низу, кроєння верху і пошиття заготовок централізовано на головному підприємстві [фірми «Прогрес»] (Рад. Укр., 12.ХІІ 1962, 1).

2. Місце, по якому розрубано що-небудь.

3. заст. Розподіл.

— Коли на вас накладуть будь-який податок, ви самі повинні зробити розруб між майстрами — по-справедливому (Тулуб, Людолови, І, 1957, 176).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розруб — ро́зру́б іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розруб — -у, ч. 1》 Місце, по якому розрубано що-небудь. 2》 заст. Розподіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розруб — РО́ЗРУ́Б, у, ч. 1. Дія за знач. розруба́ти, розру́бувати 1. Тепер розруб жорсткого шкіртовару і виготовлення деталей низу, кроєння верху і пошиття заготовок централізовано на головному підприємстві [фірми “Прогрес”] (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. розруб — РОЗПО́ДІЛ (між кимсь, чимсь чого-небудь), ПО́ДІЛ, ДІЛЬБА́ розм., РО́ЗРУБ заст... Словник синонімів української мови