розрушати
РОЗРУ́ШАТИ див. розруша́ти.
РОЗРУША́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУ́ШИТИ, шу, шиш і РОЗРУ́ШАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Розворушувати.
Ідуть дощі все дрібнії, землю розрушають і травою устилають (Сл. Гр.);
Умів і кожне він дитя Розрушать, взяти мов за руку, Збудити власні в нім думки (Фр., X, 1954, 279).
Словник української мови (СУМ-11)