1. Словник української мови в 11 томах

розрушати

РОЗРУ́ШАТИ див. розруша́ти.

РОЗРУША́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУ́ШИТИ, шу, шиш і РОЗРУ́ШАТИ, аю, аєш, док., перех., діал. Розворушувати.

Ідуть дощі все дрібнії, землю розрушають і травою устилають (Сл. Гр.);

Умів і кожне він дитя Розрушать, взяти мов за руку, Збудити власні в нім думки (Фр., X, 1954, 279).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрушати — розру́шати дієслово доконаного виду розворушити діал. розруша́ти дієслово недоконаного виду розворушувати діал. Орфографічний словник української мови
  2. розрушати — I розр`ушатидив. розрушати. II розруш`ати-аю, -аєш і розрушувати, -ую, -уєш, недок., розрушити, -шу, -шиш і розрушати, -аю, -аєш, док., перех., діал. Розворушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розрушати — див. розоряти Словник чужослів Павло Штепа
  4. розрушати — РОЗРУ́ШАТИ див. розруша́ти. РОЗРУША́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУ́ШИТИ, шу, шиш і РОЗРУ́ШАТИ, аю, аєш, док., що, діал. 1. Розворушувати. Ідуть дощі все дрібнії, землю розрушають і травою устилають (Сл. Словник української мови у 20 томах