розсаджувати
РОЗСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш і розм. РОЗСАДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. розсадо́влять; док., перех.
1. Садовити всіх або багатьох на місця.
Докія з дружками розсаджувала гостей (Кучер, Трудна любов, 1960, 167);
Вихователька їх розсадила На стільчиках — дівчаток чепурних І хлопчиків, до пустощів охочих (Рильський, III, 1961, 160);
Сироватка розсадовив.. діток на дивані і на столі (Мокр., Сто.., 1961, 69).
2. Розміщати окремо один від одного, в різні місця.
Щоб індиченята не скупчувались від холоду і не гинули, їх у перші дні перебування в таборах на ніч розсаджують.. у спеціальні ящики (Хлібороб Укр., 9, 1964, 22).
3. Садити рослини, дерева, розташовуючи їх певним чином.
А хто на хуторі розсаджує садок, Дорідні вишеньки кохає І ножиком кривим до яблуньок, грушок, Спиливши [спилявши], різочки щепляє (Бор., Тв., 1957, 58);
Над водою, над рікою у горщечках з торфогною Огородницька бригада Розсадила всю розсаду… (Стельмах, V, 1963, 327);
// Розріджувати рослини способом пересаджування.
Сіянці зерняткових порід Мічурін через рік розсаджував на більші віддалі (Юним мічур.., 1955, 54).
4. тільки розса́джувати, розсади́ти, розм. З силою розбивати, розламувати, розколювати що-небудь.
Доводилося пробиватися крізь грубу піскову скелю, в якій камінь треба було розсаджувати динамітовими набоями (Фр., VIII, 1952, 414);
Прибігла Міля, вдарила руками об поли, зарепетувала.. — А щоб ви макітру свою розсадили! (Вол., Місячне срібло, 1961, 123);
*Образно. Думки посідали Зінька, .. гнітили йому серце, розсаджували голову (Гр., II, 1963, 324);
// безос.
Як ми тебе [барило] не вип’ємо, — бодай тебе розсадило (Сл. Гр.);
// тільки док. Сильно поранити.
— Обережно-бо! — скрикнула Орися. — Ти спросоння собі ще й голову розсадиш (Стар., Облога.., 1961, 81);
// безос.
Гладкий майже невпізнанний, так розсадило йому вилицю (Довж., Зач. Десна, 1957, 429).
Словник української мови (СУМ-11)