розсаджувати

РОЗСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш і розм. РОЗСАДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. розсадо́влять; док., перех.

1. Садовити всіх або багатьох на місця.

Докія з дружками розсаджувала гостей (Кучер, Трудна любов, 1960, 167);

Вихователька їх розсадила На стільчиках — дівчаток чепурних І хлопчиків, до пустощів охочих (Рильський, III, 1961, 160);

Сироватка розсадовив.. діток на дивані і на столі (Мокр., Сто.., 1961, 69).

2. Розміщати окремо один від одного, в різні місця.

Щоб індиченята не скупчувались від холоду і не гинули, їх у перші дні перебування в таборах на ніч розсаджують.. у спеціальні ящики (Хлібороб Укр., 9, 1964, 22).

3. Садити рослини, дерева, розташовуючи їх певним чином.

А хто на хуторі розсаджує садок, Дорідні вишеньки кохає І ножиком кривим до яблуньок, грушок, Спиливши [спилявши], різочки щепляє (Бор., Тв., 1957, 58);

Над водою, над рікою у горщечках з торфогною Огородницька бригада Розсадила всю розсаду… (Стельмах, V, 1963, 327);

// Розріджувати рослини способом пересаджування.

Сіянці зерняткових порід Мічурін через рік розсаджував на більші віддалі (Юним мічур.., 1955, 54).

4. тільки розса́джувати, розсади́ти, розм. З силою розбивати, розламувати, розколювати що-небудь.

Доводилося пробиватися крізь грубу піскову скелю, в якій камінь треба було розсаджувати динамітовими набоями (Фр., VIII, 1952, 414);

Прибігла Міля, вдарила руками об поли, зарепетувала.. — А щоб ви макітру свою розсадили! (Вол., Місячне срібло, 1961, 123);

*Образно. Думки посідали Зінька, .. гнітили йому серце, розсаджували голову (Гр., II, 1963, 324);

// безос.

Як ми тебе [барило] не вип’ємо, — бодай тебе розсадило (Сл. Гр.);

// тільки док. Сильно поранити.

— Обережно-бо! — скрикнула Орися. — Ти спросоння собі ще й голову розсадиш (Стар., Облога.., 1961, 81);

// безос.

Гладкий майже невпізнанний, так розсадило йому вилицю (Довж., Зач. Десна, 1957, 429).