розсаджувати

РОЗСА́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, РОЗСАДЖА́ТИ, джу́, а́диш, недок., РОЗСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш і розм. РОЗСАДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. розсадо́влять; док., кого, що.

1. Садовити всіх або багатьох на місця.

Докія з дружками розсаджувала гостей (В. Кучер);

Коронний гетьман Станіслав Потоцький розсаджав козаків на палях від Києва до ніжина (М. Грушевський);

Вихователька їх розсадила На стільчиках – дівчаток чепурних І хлопчиків, до пустощів охочих (М. Рильський);

В тюрмі ж їх [в'язнів] моментально розрізнили! Розсадовили по різних камерах (В. Винниченко);

Сироватка розсадовив .. діток на дивані і на столі (Ю. Мокрієв);

// Надавати владу (двом, кільком або багатьом).

Розсаджував [князь] тих синів, під опікою довірених боярів [бояр], як сам за молодого віку правив в Новгороді. Посадив, кажуть наші джерела, в Новгороді Ярослава, потім Вишеслава, у Пскові Судислава, у Полоцьку Ізяслава (М. Грушевський).

2. Розміщати окремо один від одного, в різні місця.

Щоб індиченята не скупчувались від холоду і не гинули, їх у перші дні перебування в таборах на ніч розсаджують .. у спеціальні ящики (з наук. літ.).

3. тільки розса́джувати, розсади́ти. Садити рослини, дерева, розташовуючи їх певним чином.

А хто на хуторі розсаджує садок, Дорідні вишеньки кохає І ножиком кривим до яблуньок, грушок, Спиливши [спилявши], різочки щепляє (Л. Боровиковський);

Над водою, над рікою у горщечках з торфогною Огородницька бригада Розсадила всю розсаду... (М. Стельмах);

// Розріджувати рослини способом пересаджування.

Сіянці зерняткових порід Мічурін через рік розсаджував на більші віддалі (з наук.-попул. літ.).

РОЗСА́ДЖУВАТИ², ую, уєш, недок., РОЗСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., розм.

З силою розбивати, розламувати, розколювати що-небудь.

Доводилося пробиватися крізь грубу піскову скелю, в якій камінь треба було розсаджувати динамітовими набоями (І. Франко);

Наростаючи, лавина арештантів розпирає мури тюремні, загрожуючи їх розсадити (І. Багряний);

* Образно. Думки посідали Зінька, .. гнітили йому серце, розсаджували голову (Б. Грінченко);

– Мою грудь [мої груди] якась, чи не дика, радість, здавалось, ось-ось розсадить (О. Кобилянська);

// безос.

Як ми тебе [барило] не вип'ємо, – бодай тебе розсадило (Сл. Б. Грінченка);

// тільки док. Сильно поранити.

– Обережно-бо! – скрикнула Орися. – Ти спросоння собі ще й голову розсадиш (М. Старицький);

Прибігла Міля, вдарила руками об поли, зарепетувала .. – А щоб ви макітру свою розсадили! (І. Волошин);

Якби стара Ярина не стусонула його, зарубав би дядька, розсадив би йому голову (Б. Харчук);

// безос.

Гладкий майже невпізнанний, так розсадило йому вилицю (О. Довженко).