1. Словник синонімів української мови

розсаджувати

САДЖА́ТИ (запрошувати чи примушувати кого-небудь сісти; допомагати комусь сісти), САДИ́ТИ, УСА́ДЖУВАТИ (ВСА́ДЖУВАТИ), САДОВИ́ТИ, РОЗСА́ДЖУВАТИ (в різні місця); ПІДСА́ДЖУВАТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ (поміщати когось поруч з ким-небудь), ПРИМО́ЩУВАТИ. — Док.: посади́ти, усади́ти (всади́ти), усадови́ти (всадови́ти) розм. розсади́ти, підсади́ти, присади́ти, примости́ти. Як кого, то й за стіл саджають, а кого-то й з-під лави виганяють (прислів'я); — Саджай його на мого коня і проведи до Бугаєвого Дуба (П. Куліш); Тіні зганяє (Харон), що там скрізь по лавах довжелезних сиділи, і на розчищене місце Енея великого садить (М. Зеров); Андрущенко, піймавши Настю за лікоть, став усаджувати її поруч себе (О. Гончар); Через хвилину, прикуривши, він всадовив мене на м'якій канапці (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсаджувати — розса́джувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розсаджувати — див. трощити Словник синонімів Вусика
  3. розсаджувати — -ую, -уєш, недок., розсадити, -саджу, -садиш і розм. розсадовити, -довлю, -довиш; мн. розсадовлять; док., перех. 1》 Садовити всіх чи багатьох на місця. 2》 Розміщати окремо один від одного, в різні місця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розсаджувати — РОЗСА́ДЖУВАТИ¹, ую, уєш, РОЗСАДЖА́ТИ, джу́, а́диш, недок., РОЗСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш і розм. РОЗСАДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. розсадо́влять; док., кого, що. 1. Садовити всіх або багатьох на місця. Докія з дружками розсаджувала гостей (В. Словник української мови у 20 томах
  5. розсаджувати — розса́джувати із силою розбивати, розламувати, розколювати (ст): Бо мрія – це динаміт. Розсаджує й потребує розрядитись (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. розсаджувати — Розса́джувати, -джую, -джуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розсаджувати — РОЗСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш і розм. РОЗСАДОВИ́ТИ, довлю́, до́виш; мн. розсадо́влять; док., перех. 1. Садовити всіх або багатьох на місця. Словник української мови в 11 томах
  8. розсаджувати — Розса́джувати, -джую, -єш сов. в. розсади́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Разсаживать, разсадить. Молодиць розсадила, де якій як припало. Кв. І. 134. Ой гаю мій, гаю, розсажсний зрідка! Чуб. V. 647. 2) Разсаживать, разсадить, разбить, раздавить. Словник української мови Грінченка