розстикування

РОЗСТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. Роз’єднання чого-небудь стикованого.

У процесі спільного польоту проводились науково-технічні експерименти і роботи по стикуванню та розстикуванню пілотованого космічного корабля [«Союз-10»] з орбітальною станцією «Салют» (Рад. Укр., 25.IV 1971, 1).

Значення в інших словниках

1. розстикування — розстикува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розстикування — -я, с., спец. Роз'єднання чого-небудь стикованого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розстикування — РОЗСТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. Роз'єднання чого-небудь стикованого. У процесі спільного польоту проводились науково-технічні експерименти і роботи зі стикування та розстикування пілотованого космічного корабля з орбітальною станцією (з газ.).  Словник української мови у 20 томах