Великий тлумачний словник сучасної мови

розстикування

розстикува́ння

-я, с., спец.

Роз'єднання чого-небудь стикованого.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розстикування — розстикува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. розстикування — РОЗСТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. Роз'єднання чого-небудь стикованого. У процесі спільного польоту проводились науково-технічні експерименти і роботи зі стикування та розстикування пілотованого космічного корабля з орбітальною станцією (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
  3. розстикування — РОЗСТИКУВА́ННЯ, я, с., спец. Роз’єднання чого-небудь стикованого. У процесі спільного польоту проводились науково-технічні експерименти і роботи по стикуванню та розстикуванню пілотованого космічного корабля [«Союз-10»] з орбітальною станцією «Салют» (Рад. Укр., 25.IV 1971, 1).  Словник української мови в 11 томах