розстроювати
РОЗСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСТРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех.
1. Розладнувати стрій, ряди, порушувати рух і т. ін.
Козацька кіннота навальною атакою розстроювала ряди шведів і захоплювала у них артилерію (Іст. УРСР, І, 1953, 323);
// Приводити в стан небоєздатності, замітання.
По головній вулиці рухалась синьожупанна дивізія.. П’ятнадцять вершників вилетіли назустріч дивізії і, зупинившись несподівано й буквально скотившись з коней, вдарили по дивізії з п’ятнадцяти ручних кулеметів, розстроївши всі її нерви в одну мить (Довж., І, 1958, 152).
2. Порушувати лад музичного інструмента.
Нараз якийсь новий.. тон затремтів у повітрі. Захитав він попередню гармонію, але не розстроїв її (Фр., III, 1950, 128);
// Порушувати, розладнувати роботу якого-небудь механізму.
— Василя не приймемо, він тілько розстроює іграшки (Мирний, IV, 1955, 91).
3. Заважати нормальному протіканню чого-небудь.
Поганий економічний порядок розстроює чимраз дужче родинне життя нашого (та й то не лишень нашого) народу (Фр., XVI, 1955, 72);
// Не допускати до здійснення чого-небудь.
Чоловік думає: зціплю зуби, а діла великого не розстрою.. (Ков., Кутя.., 1960, 47).
4. Доводити до ненормального, хворобливого стану.
Не хотіла б я, щоб мама скучала без вас у Колодяжному.. та розстроювала гірше свої, вже і так розстроєні, нерви (Л. Укр., V, 1956, 154).
5. Створювати поганий настрій, завдавати смутку.
Він висох, звичайно, поменшав, став помітно нижчий за сина. Це його розстроює (Довж., II, 1959, 103);
Начкова промова попсувала трохи веселий настрій товариства, а особливо розстроїла судового радника (Фр., VI, 1951, 214);
— Еге-ге, щось розстроїло нашого майбутнього сталевара (Донч., V, 1957, 443).
Словник української мови (СУМ-11)