розстроювати
РОЗСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСТРО́ЇТИ, ою, о́їш, док., кого, що.
1. що. Розладнувати стрій, ряди, порушувати рух і т. ін.
Козацька кіннота навальною атакою розстроювала ряди шведів і захоплювала у них артилерію (з наук. літ.);
// Приводити в стан небоєздатності, замішання.
П'ятнадцять вершників вилетіли назустріч дивізії і, зупинившись несподівано й буквально скотившись з коней, вдарили по дивізії з п'ятнадцяти ручних кулеметів, розстроївши всі її нерви в одну мить (О. Довженко).
2. що, розм. Порушувати лад музичного інструмента.
Нараз якийсь новий .. тон затремтів у повітрі. Захитав він попередню гармонію, але не розстроїв її (І. Франко);
// Порушувати, розладнувати роботу якого-небудь механізму.
– Василя не приймемо, він тілько [тільки] розстроює іграшки (Панас Мирний).
3. що, розм. Заважати нормальному протіканню чого-небудь.
Поганий економічний порядок розстроює чимраз дужче родинне життя нашого (та й то не лишень нашого) народу (І. Франко);
// Не допускати до здійснення чого-небудь.
Чоловік думає: зціплю зуби, а діла великого не розстрою. (С. Ковалів).
4. що, розм. Доводити до ненормального, хворобливого стану.
Не хотіла б я, щоб мама скучала без вас у Колодяжному .. та розстроювала гірше свої, вже і так розстроєні, нерви (Леся Українка).
5. кого. Створювати поганий настрій, завдавати смутку комусь.
Він висох, звичайно, поменшав, став помітно нижчий за сина. Це його розстроює (О. Довженко);
Начкова промова попсувала трохи веселий настрій товариства, а особливо розстроїла судового радника (І. Франко);
– Еге-ге, щось розстроїло нашого майбутнього сталевара (О. Донченко);
– Конвеєр розстроїв товариша Хаблака, – захихикав Василь Молохва, клацаючи кісточками рахівниці (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)